На дні Маріанської западини знайшли побутовий пластик та обгортки від цукерок. Людство у своєму свинстві справді сягнуло дна і, здається, знизу вже стукають

Завжди любив вислів Єжи Лєца: “Я думав, що опустився на саме дно. І тут знизу постукали”. 

І ось сьогодні новина – на дні Маріанської западини (це, на хвилиночку, понад 11 км глибини) знайшли побутовий пластик та обгортки від цукерок. Людство у своєму свинстві справді сягнуло дна і, здається, знизу вже стукають. А нижче дна – лише пекло. Не хочеться нікого лякати, але схоже, що ми все ближче до прірви. Повільно, але невпинно клімат змінюється і ми вже самі це бачимо. Торнадо, небачені раніше в Україні, повені, що заливають пів-Європи, грози, про які ми раніше лиш чули…

Відбувається щось недобре, а ми лиш дивуємося: “Ну звідки то все береться”. А відповідь на поверхні – від тотальної загаженості природи скрізь, де ми можемо дістати. Завалені сміттям лісопосадки, залиті отрутою малі річки, винищені ліси, промисловість з технологіями позаминулого століття, тотальна відсутність сміттєпереробних заводів. Тому, коли ми гордо заявляємо, що прямуємо до Європи, нам не погано було б озирнутися навколо і жахнутися від того, що ми наробили з рідною землею. І не треба самозаспокоюватися, мовляв, дивіться на Азію і Африку, там ще гірше. Ми живемо тут і зараз. Тому треба мінятися. Якщо хочемо жити, нам не природу треба рятувати, а себе і своїх дітей. Матінка-земля у своїй історії переживала мільйони біологічних видів. І з легкістю переживе втрату ще одного, нерозумного. Шанс виправитися є. І Україна має тут неймовірні резерви. 

Екологічна правосвідомість та екологічне законодавство мають стати основними пріоритетами державної політики. А кожному українцю почати хоча б з того, щоби не смітити на природі. Ніколи. Та іншим не дозволяти. Разом ми перетворимо нашу країну в те, чим вона завжди була – квітучий сад. Лишається почати…

Андрій Немировський

Leave a Comment