Мізрах Ігор: Мовний закон потрібен, та він не повинен бути скальпелем для шматування України

В.Зеленський правий – Мовний закон необхідно проаналізувати.

25 квітня Верховна Рада України ухвалила Закон №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови, як державної». За нього проголосували в другому читанні та в цілому 278 народних депутатів. Більше тижня я офіційно не робив заяв, щодо того, як бачу перспективи України і українців після даного голосування.

Свою витримку аргументую тим, що хочу донести людям об’єктивну думку, без емоцій, без навіювання ЗМІ, та без інших зовнішніх факторів. Адже, щоб підвести підсумки треба володіти точною інформацією, а не тією, що подають зацікавлені особи із різних сторін. А саме те і відбувалось в день голосування і певний час після нього. Прихильники Закону подавали виключно вигідну їм позицію, а противники горланили, що праві вони. Все це поширювали ЗМІ, подаючи читачу інформацію в різних ракурсах.

Це звичайні маніпуляції, тому що на час прийняття Закону український народ мало володів інформацією щодо самого змісту документу, людям задовго до голосування чітко не пояснили: «Що? Як? Чому?» . Дві сторони дійства просто доводили людям свою правоту.

Найперше підкреслюю, що я чудово володію українською мовою та виступаю на підтримку украінськоі мови, за її розвиток і популяризацію не тільки на теренах нашої Держави, але й у цілому світі. Крім цього я не виступаю противником даного Законопроекту, та все ж вважаю, що попри 2 тисячі поправок він не є досконалим і над ним ще потрібно працювати. Думаю, щодо моїх думок і висновків з’являться люди, яким вони не припадуть до душі, та все ж я спробую обґрунтувати своє бачення змін, що можуть чекати Україну після підписання даного Закону.

Найпершим хочу зазначити те, що мені не дуже імпонує, що даний Законопроект Петро Порошенко назвав його принциповим рішенням, адже принципи однієї людини, навіть Президента не мають бути першочерговими у таких вкрай важливих рішеннях. Підкреслю, що Закон №5670-д є важливим, та він аж ніяк не має бути принципом однієї людини – він має бути рішенням цілого українського народу.

Думаю це не тільки мене бентежить, що таке серйозне і доленосне рішення було прийнято органом, рівень довіри до якого становить не більше 8%, а рівень недовіри 82%! І це реальний факт! Можна схилятись до думки, що основна мета теперішньої влади, щодо ухвалення цього Закону далеко не турбота про народ і українську мову. Це найперше, можливо і грубо прозвучить, їхній піар перед осінніми виборами до Парламенту. Петро Порошенко таким чином хотів «вполювати двох зайців». Перше – це збереження свого електорату, а серед них «левову» частку становлять націоналісти. Друге – максимум принести дискомфорт у правління Володимира Зеленського і водночас, при будь-яких найменших, на думку недругів, недоліках перетягувати його виборців на свою сторону.

Здорово мислячий українець розуміє, що дії Зеленського можна буде розцінювати виключно під час його правління, і певні заклики зі сторони противників, щодо того що Володимир може чинити тиск на все українське є безпідставними. Якщо взяти сам законопроект, то він мав бути прийнятий в період Президентської виборчої кампанії, а основна його мета була – це підвищення рейтингів Петра Порошенка.

Я не заперечую про те, що цей закон непотрібен. Та первинна його функція була далеко не для покращення розвитку мови і життя людей, а для звичайного дієвого піару. В мене закрадається думка і постає питання, якби вибори Президента були через рік, то і мовний закон також би приймали через рік? Виходить, що чинна влада в такий спосіб маніпулювала народом задля своїх корисних цілей.

Якщо глянути на гасло «Армія! Мова! Віра!», то стає зрозумілим, що мова це був один із останніх шансів Петра Олексійовича пройти в Парламент. Адже «Армію» народ давно викреслив самостійно. По-перше, основна заслуга міцності армії- це народ і волонтери. По-друге: розкрадання в «Укроборонпромі» повністю розкрило його істинну суть. «Віра»— тут дійсно Петро Порошенко заслуговує поваги, за це йому велике дякую. Але питання «Віри і Томосу» було перекреслене корупцією його оточення. Тому залишилась «Мова»… Дуже добре, що цей закон прийняли, та погано, що його використали для маніпуляцій народом.

Та найбільш каварний план першочергово прихований від людського ока. Адже за квапленням до ухвали можуть стояти особисті інтереси, а саме присутність пунктів, які Президент Зеленський задля існування України змушений буде змінювати. Ймовірно це є прихованою загрозою, «бомбою сповільненої дії», зрештою яка вже частково починає діяти. І саме на це буде акцентована увага виборців, які підтримують Петра Порошенка на наступник виборах до Парламенту. Він сподівається, що люди йому довірятимуть і не візьмуться вдумливо читати цей закон. Але це не так.

Щодо реакції новообраного Президента Володимира Зеленського вважаю її цілком адекватною і правильною – це обґрунтовані слова сильного політика. А всі негативні коментарії, які закиди в його сторону є абсурдними і не піддаються поясненню. За винятком, що це продовження «травлі» зі сторони ворожого табору.

Тут варто ще зазначити, що виборці Зеленського цілком спокійно ставляться до прихильників Порошенка, чого не скажеш про електорат Петра Олексійовича, який при любій нагоді актуально це, чи ні, просто нагнітають ситуацію. Складається враження, що попри заяви П.Порошенка, що він прийняв поразку, це далеко не так. Особисто я не розумію цього, адже вже пора відкривати нову сторінку історії України, де п’ятий Президент має допомоги адаптуватись народові до новообраного Гаранта задля боротьби із агресором, а відбувається далеко не так, на превеликий жаль.

Тепер хочу детальніше обговорити заяву Володимира Зеленського щодо прийнятого Закону «Про забезпечення функціонування української мови, як державної». Ось його слова: «Після мого вступу на посаду президента буде зроблений ретельний аналіз цього закону, щоб пересвідчитися, що в ньому дотримані всі конституційні права та інтереси всіх громадян України. За підсумками аналізу реагуватиму відповідно до конституційних повноважень президента України i в інтересах громадян». Не розумію тих людей, які критикували ці слова, адже обіцянка провести аналіз є розумним рішенням. Це підкреслює, що Володимир хоче володіти даними, а не приймати необґрунтовані рішення. Він заявив про те, що перед прийняттям любого рішення найперше потрібно бути в них обізнаним.

Виходить, що частині громадян не подобається, що до влади нарешті прийшла людина, яка думатиме перед прийняттям рішення. А щодо того, чи даний Закон не порушує права людей, Зеленський на 100% правий, зо це необхідно перевірити. Володимир Олександрович розуміє, що є Президентом цілої України і він нестиме відповідальність за ситуацію, яка може скластись навколо цього Закону. Він підкреслив Закон №5670-д має принести користь українській мові і цілому народові, а не слугувати піаром для певних політичних сил. Крім, цього пан Зеленський розуміє, що в такий спосіб нещодавні противники в боротьбі за найвищу посаду Держави могли з легкістю спробувати підставити «свиню». Тому, слова В.О. Зеленського є зваженими і заслуговують на повагу, адже він повів себе як політик.

На сьогоднішній день важко спрогнозувати наслідки, які чекають Україну після підписання Закону №5670-д, адже на даний час він знаходиться на етапі не чіткого його аналізу. Те що він потрібен, не підлягає обговоренню. Та чи потрібен він у такому контексті, тут вже є багато питань. Та вже зрозуміло, що все що подано на даний час явно не підходить всім громадянам України.

Пришвидшене прийняття Закону може зіграти з українцями у злий жарт. Може вийти так, що теперішня влада заради свого проходу у Парламент наче «скальпелем пошматує» нашу Державу. Вони явно розуміють, що підтримку виборців Зеленського їм не здобути, а найкращим варіантом втримати свій електорат є тотальне подання прибічників новообраного Президента ворогами всього українського.

Вони чітко продумали, що екс -шоу-мен змушений буде дбати про весь народ. І виключенням не є люди, які розмовляють російською мовою.

Якщо об’єктивно подумати, то даний закон є занадто жорсткий для сприймання частиною українського народу. Влада його провела і зазначила – «Все, ви мусите виконувати!». Це вже чергова помилка політиків, яка може спричинити конфліктні ситуації. Чому, жоден високо посадовець не розуміє, що важливу роль відіграє менталітет людей, а історично склалось що на Сході і Заході України він відрізняється. В цій ситуації потрібен буде розумний консенсус, адже нашу Державу чекатимуть сумні наслідки.

Не можна просто переступити через частину українців. З іншого боку українська мова повинна розвиватись і міцніти по всій нашій землі. Та насильницьке насадження може спричинити спротив. Тому  перед Володимиром Зеленським стоятиме вкрай важке завдання.

Всі розуміють, що велике значення у війні із російським агресором має інформаційна війна. Тепер, уявіть ситуацію, що у російськомовних регіонах близьких до лінії зіткнення і на окупованих територіях почати все переводити на українську мову: ЗМІ, державні установи, культурні заходи, тощо.

Напрошується  логічне питання: «Що можна отримати в замін?». Адже своїми руками і діями ми підштовхнемо людей в руки до ворога. От такий результат може бути… Як приклад, до російськомовного українця потрапляють дві газети, одна на українській, а друга на російській мовах. Яку він читатиме? Звісно, ту яку зможе. А тепер далі: українські ЗМІ до цих громадян  не будуть потрапляти російською мовою і в них на зрозумілій їм мові не розкажуть, що Росія агресор, українська мова найкраща, тощо.

Тоді як результат, до них потраплятимуть російські ЗМІ, де вже сам ворог візьметься за свою пропаганду.

Як висновок, цей закон в такому форматі може знівелювати шанси перемогти в інформаційній війні. Найкращим, методом буде поєднання популяризації мови і певних обов’язкових аспектів. В цих регіонах треба починати із коренів. Спробувати змінювати менталітет. Прикладом цього можуть бути масштабні україномовні фестивалі, благодійні, безкоштовні концерти, літературні конкурси, тощо. Найперше треба показати, що все українське – це краса, це добро, це модно!

Ще однією слабиною є те,  що в Україні є багато нацменшин. А тепер уявіть собі, якщо російськомовні громадяни побажають себе визнати нацменшиною… Уявили? Га нашу Державу може чекати, як мінімум 10-ти мільйонна національна меншина. А що тоді? А тоді, до нас сміло може «завітати» Путін… От такий колапс….

Підводячи підсумок підкреслю, що  Закон №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови, як державної» є вкрай важливим для України. Та цілком підтримую Володимира Зеленського в тому, що найперше його потрібно винести на обговорення всього народу, переглянути всі «за» і «проти», знайти компроміси та вдосконалити його. Звісно, якщо це забажає народ. Одним із найважливіших аспектів функціонування такого Закону буде популяризація української мови, культури, традицій. Необхідно створити середовище, де наша солов’їна та прекрасна мова відчуватиме себе щасливою! Людям потрібно прищепляти бажання говорити українською, щоб в наступних поколіннях це вже було на рівні природного рефлексу. От тоді не буде виникати зайвих питань…

Політичний експерт,

Мізрах Ігор

Leave a Comment